А чи знаєте ви, що...

«І куди котиться світ?» - чується періодично з різних сторін. Кожний називає свій варіант, але, мені здається, уже добре, що він не стоїть на місці. З'являються нові інтереси, захоплення, технології. Потік інформації з кожним днем обрушується на нас із новою силою. Потреба в освіті невблаганно росте, як і кількість бажаючих поточити зубки про гранітний камінь. При цьому, далеко не всі інформовані, коли з'явилися на світ їх Alma Mater, і які з університетів з'явилися першими. Тому я коротенько хочу повідати вам історію виникнення й розвитку перших європейських університетів.

Не дивно, що університет для середньовічної Європі виявився принциово новим явищем. Термін «університет» ( від лат. universitas - сукупність, спільність) спочатку позначав будь-яке об'єднання (корпорацію) людей, зв'язаних спільними інтересами, що й мають особливий правовий статус. І лише наприкінці XIV століття цей термін став використовуватися стосовно до академічних корпорацій, тобто до об'єднань викладачів, що відділилися від церковних і монастирських шкіл.

З одного боку, університет являв собою традиційну корпорацію цехового типу (universitas) людей, що поєднувались по типу занять. У той же час, університетська організація займала незвичайне для такого роду корпорацій положення - їй були додані свого роду республіканські риси: усі повноправні «громадяни» мали право обирати й бути вибраними на різні університетські посади.

На думку окремих дослідників "самим раннім університетом середньовічної Європи" був Салернський. Він розвивався на основі найдавнішої Салернської медичної школи, перше згадування про яку ставиться до 197 р. до н.е. Існуюча тут "Гиппократова громада" (civitas Hippocratica) зберігала й розбудовувала краще з античної медичної спадщини. Салернська медична школа в якості одного з найбільших центрів освіти була відома аж до 1812 року. Однак університетом вона все-таки не стала. По-перше, тому, що крім медицини такого ж високого рівня освіти по інших дисциплінах не давала. По-друге, широке поширення з початку 13 століття арабської медицини, нових ідей, ліків, створених на основі ідеї хімічного впливу на організм, суміш знань і умов уразили уяву Європи. Ідеї здоровішого способу життя, фізичного впливу на організм Галена й Гіппократа були відтиснуті в університетах на другий план.

Саме із цих причин, найдавнішими європейськими університетами вважаються Болонськ, що виник наприкінці XI століття, і Паризьк, що з'явився в XII столітті. Названі університети, хоча й сформувалися майже одночасно, відрізнялися по своєму внутрішньому обладнанню й персоніфікували собою два основні типи університетів середньовічної Європи. Перший (Болонський) університет виник як головний у Західній Європі центр по вивченню римського права. Він виріс на основі міської світської школи (школи «глосаторів») і був організацією студентів. Це означало, що студентські гільдії привласнили собі право керувати всім університетським життям. Викладачі Болонського університету були позбавлені права голосувати на університетських зборах, увесь навчальний процес протікав під строгим контролем студентів, за порушення навчального процесу професори могли наказати штрафами.

У середньовічній Європі особливо славився Паризький університет. Недарма в ті часи існувала приказка: «В Італії - папство, у Німеччині - імператор, у Франції - університет». Він нараховував порядку семи тисяч людей, у число яких входили не тільки викладачі й студенти, але й обслуговуючий персонал (книгопродавці, переписувачі рукописів, виготовлювачі пергамену, пір'я, чорнильного порошку, аптекарі, трактирники й лихварі). На відміну від Болонського університету, тут об'єднання почали не школярі, а викладачі. Але це були не прості викладачі, а студенти старших факультетів, що встигнули закінчити підготовчий факультет. Вони були одночасно магістрами семи вільних мистецтв і студентами. Природно, що вони почали протиставляти себе іншим викладачам, школярам і городянам, вимагати визначення свого статусу. В 1215 р. у Паризькому університеті завершилася боротьба за автономію проти єпископа. Паризькі магістри одержували підтримку римського папи, втім, за це вони були змушені заплатити частиною своїх академічних воль (вони були зобов'язані брати участь у боротьбі папи і єдиної церкви з єрессю). Теологічний факультет Паризького університету став як би відповідальним за офіційну доктрину церкви.

В 13 столітті виникає й Оксфордський університет . Як і Паризький, він виникає після маси конфліктів з міськими й церковними владами. Після однієї з таких сутичок в 1209 році студенти в знак протесту пішли в Кембридж і там виник новий університет. Ці два університети настільки тісно зв'язані один з одним, що часто поєднуються під загальною назвою "Оксбридж". Тут меншою мірою були представлені богословські проблеми, зате набагато більша увага приділялася природничим наукам. Особливістю Оксбриджа є й наявність так званих коледжів ( від слова "колегія"), де студенти не тільки вчилися, але й жили. Утворення гуртожитків привело до появи такого феномена децентралізованого університету.

Гордістю Іспанії є університет у Саламанці (1227г) . Про підставу його остаточно було заявлено в грамоті короля Альфонса X в 1243 році. В XIII столітті виникає й маса інших університетів:

1220 г. - університет у Монпельє( привілеї університету одержав, щоправда, лише в кінці 13 століття).
1222г. - Падуанський ( у результаті відходу школярів з Болоньї).
1224г. - Неаполітанський, тому що сицилійському королеві Фрідріхові II потрібні були досвідчені адміністратори.
1229г. - Орлеанський, Тулузський (місцеві влади спокусили школярів тим, що можна слухати забороненого Аристотеля й розраховувати на стабільні ціни на вино й продукти харчування).

Багато університетів з'явилося в 14-15 ст..:
1347г. - Празький
1364г. - Краківський
1365г. - Віденський
1386г. - Гейдельбергський
1409г. - Лейпцігський

До 1500 року в Європі існувало вже 80 університетів, чисельність яких була сама різна. У паризькому, наприклад, у середині 14 століття навчалося близько 3 тисяч людей, у празькому до кінця 14 століття - 4 тисячі, у краківському - 904 людей..